Нові вірші
Глава 2. Частина 7з рубрики / циклу «Кодова Доля. Глава 2.»
ГОЛОС ТАТА
На цвинтарі ліс вже фруктовий росте самочинно –
В нім тато, неначе лісничий в могилі, як в хаті, поспати вмостився, –
На краю могили його вже плід грущі дзьобає шпачина
І сонячний зайчик стрибає із гілки на гілку, немов заблудився –
Він сонячний промінь на листячко крони повісив!
Окличний і дивний, мов голос, почувся в цім лісі –
Це листям озвався вже тато з високої крони, –
Як свідок, окличний цей голос почула й ворона!
Ця груша, аж в тата пустила глибоке коріння
І соком, як кров’ю, насичує плоду насіння…
…Мене вже окличний цей голос узяв за живе –
Мій тато у кожнім листочку на кроні живе!
09.09.2018; 12:37.
МАМИНА ДОЛЯ
У мами був тато і мама. Вона із сестрою поїхала в місто.
Та якось так сталось – сестра на базарі її загубила.
Й вона, заблудившись у цьому базарі ридаючи довго блудила.
Й один чоловік догадався – ридала дитина, – він був піаністом.
Ходила, блудила і в серці у неї відбувся, немов землетрус.
А тім сестричка шукала її, а вона теж шукала сестру
Із цим чоловіком. Як чуйна людина – повів він її в інтернат, –
Ходив він до неї, гостинці носив і був їй неначе, як брат!
І виросла мама – любовний у неї пройшов землетрус – народила
Мене і жила, як та блискавка, з татом – він грім був у мами!
Й щасливо із татом жила і забула про горе коли забдудила.
І стали вони вже блукати лиш еволюційними шляхами –
Жили на Землі і ще блискала мама ві тато гримів так, як треба –
А зараз вже блискає мама і тато із нею гримить аж у небі!
09.09.2018; 21:01.
ПОЛЕ ЛЮБОВІ
Проснулося поле у тиші ранковій й пшеничним колоссям шумить –
Цей шум про любов агрономші й любов комбайнера в серцях їх бурлить –
Любов їх пустила пшеничне коріння і в полі кохання росте!
І дивиться небо на них й очима ромашок дивиться степ,
І жайвір над ними повис, і складає лібрето, і пісню співає –
Щасливі обоє, – бо кращого поля ніж поле любові немає!
10.09.2018; 08:04.
ДОЛЕНОСНЕ КОХАННЯ
В любові нам випала Доля – щасливо кохаємось ми, –
Леліємо ніжно друг друга й пишаємось завжди дітьми!
Кохання – це дбала мандрівка у нашім солодкім бутті, –
І служить нам, як залізна опора у нашім житті!
…В коханні лиш треба творить життєносну любовну суть –
І Долю тоді почуття лиш надійно у вись понесуть!
10.10.2018; 12:22.
ПЕРЕВЕРНУТИЙ СВІТ
Колись як садили: буряк, помідори, цибулю, часник й огірки,
Капусту та ще кукурудзу і сонях в колхозному полі –
Тоді і пололи все це, а тепер кукурудзу саджають лише,
А все остальне олігархи саджають – бо всі, як грошеві зірки, –
Й ніколи не будуть вони у своєму житті, як колхозники голі,
Бо їдуть в клейнодів Світ по дорозі широкій, немов по шосе.
О, світ! Перевернутий ти з ніг на голову хвору – куди ти ідеш?
Навіщо буттєві незгоди й болячки людині несеш?
Й коли ж ти для себе вже створиш надійну основу,
Щоб зміг сам себе ти на ноги поставити знову?
10.10.20184 19:12.
МІСЯЦЬ – ЗОРЕЛОВ
В небесному плесі лиш Місяць, неначе рибальський крючок ще висить –
Бо зорі потухли – попадали в річку й наживку його не клюють.
Та місць наживку на кращу міняє і хоче одну з них зловить,
А зорі й цієї наживки не хочуть клювати, бо від неї блюють.
Тоді вже і Місяць потух, і у річку, упавши на хвилях поплив,
І потім, пірнувши у річку він просто крючком все ж одну цю зловив!
10.10.2018: 21:18.
ТРАНСФОРМАТОР ЛЮБОВІ
В людини – в душі почуття виникає духовне й фізичне.
І це почуття у душі замічає само лиш себе –
Й людина тоді відчуває – які з них, – й до всіх вже привична!
Фізичне – це зло, шо болить, як людина рукою торкає.
Духовне – любов, – ти вже любиш мене, я люблю вже тебе!
Й воно при коханні палкому у нашій душі виникає,
І ми відчуваєм його і, як діє воно на обох –
Його ця душа вже, як атом духовний трансформує в любов!
11.10.2018; 13:01
УЯВНА РАКЕТА ЛЮБОВІ
Фантастичний вірш
Літає ракета із швидкістю світла в ефірі.
Є швидкість душі у якій і любов у ефірі із нею літає.
І я вже в уяві своїй у цю швидкість повірив –
Бо наша душа і любов із тотожною швидкістю в небі витає.
Гадаю, що швидкість душі і ракети тотожна,
І так як душа, мов ракета в ефірі буває –
То думаю: любов – це ракета, – повірити можна.
Душа у ефірі мовчазна, ракета – співає.
Догадка моя хоч й не має фактично-суттєву підставу –
Та мріялось так, що повірить в уяву себе я заставив!
11.10.2018; 18:51.
ЛЮБОВНО-МАГНІТЕІ РОЗРЯДИ
Електромагнітний розряд у душі, мов промчався –
Було це в дубраві, – коли підійшов він до мене!
Й від цього душа почуттям, мов із ним повінчалась –
Співало любовно-чаруюче листя зелене!
І ми закохались, неначе, в любовній дубраві –
І душі у нас, як немов солов’ї, заспівали, –
І наша любов засвітилась, як Сонця заграва!
А ми, мов, у небі любові уже побували –
Ти Зірка у небі любові була, а я – Місяць!
А небо любові – як, чаклуюче місце –
В небесному плесі вже Місяць, як човен до Зірки причалив, –
В любовному плесі їх хвилі любові уже повінчали!
І ми із дубрави поїхали в Загс і теж обвінчались –
Там друзі з букетами квітів нас щиро стрічали,
Ще й батюшка з півчими нас теж зустрічав із хлібом і сіллю!
…І ми всі пішли в ресторан і зіграли там наше весілля!
КОРУПЦІОНЕРИ ОЛІГАРХІЇ
Раніше були піонери, були комсомольці, буди й комуністи,
А нині у Світ олігархії пошесть прийшла, як хвороба –
Плодились, як криси, у партіях всяких вожді-корупціоністи –
Правителі ці Україну ведуть до духовного гроба…
…Радянський Союз розвалили вони, як дорвались до влади –
Отак й Україну розвалять вони. – ненажерливо й радо.
12.10.2018; 12:59.
ІНКОГНІТО
Душі співати вже хочеться –
Мабуть і солодке теж муче…
Ти від душі розрегочешся –
І пісня лине співучіше.
Душа вже випити хоче –
Мабуть і губи сочніші вже…
Ти від душі розрегочешся –
І жага стає ще при точніше.
Душі безсмертній жить хочеться –
Мабуть і груди розстебнуто…
Ти від душі розрегочешся –
Й життя стає, як інкогніто.
05.11.2018; 18:14.