Олена Коленченко З-за обрію ген сонце квітне
Десь ходять світом дві дороги,
А чи зустрінуться, хтозна.
Неспокій в серці і тривоги
Знов принесла мені весна.
І темний ліс такий привітний,
Луги набралися снаги.
І все довкіл так ніжно квітне
Дороги, сад і береги.
Десь дві стежини, дві дороги
То поруч йшли і…розійшлись
Вечірний місяць мовив строго:
- Ви ще зустрінетесь…колись…
24.11.2018 18:39 Тетяна Чорновіл => © |
 Мрії і сподівання дорогого варті. Нехай щастить у їх здійсненні. Чудовий вірш. |
16.11.2018 09:24 Тетяна Белімова => © |
 Світ неповторний саме через те, що є не передбачуваним. Коли ми налаштовані на діалог із ним із позитивом, гумором, добрим настроєм, світ віддячує і певним чином відповідає на наші сподівання. Світ мінливий і швидкоплинний))) Не знаю, чи Ти читала "У напрямку до Свана" Пруста, але там метафора пластичного світу втілена дуже майстерно. |
15.11.2018 23:51 Панін Олександр Мико... => © |
 День сходить в сон |