Самотній вечір… Знову я одна…
Ти так і не дотримав обіцянок.
Можливо, знов тому сиджу одна,
Чекаючи в безсонні на світанок.
Не буде вже між нами вечорів,
Коли під зорями стояли очі в очі,
Коли ти вперше там мене зустрів…
Будуть тільки безсонні довгі ночі.
Безсонні ночі… Безкінечні дні…
Що без любові йдуть один за одним…
І ми з тобою в просторі одні,
І лиш між нами та пуста безодня.
Між нами прірва, що не перейти,
Тобі до мене, а мені – до тебе,
Зводила я за двох усі мости,
Та ти розбив їх, і тепер не треба…
Не треба плакати на самоті,
Не треба сумувати за минулим,
Я проживу без тебе лиш тоді –
Як зрозумію, що тебе забула.
А поки що – одна… Лиш ніч і я…
І так далеко той жаданий ранок…
Сиджу одна… Так, милий, я – одна
Чекаю у безсонні на світанок…
