13.08.2019 01:03
Без обмежень
16 views
Rating 0 | 0 users
 © Владимир Нищимный

І знову сумом вечір поступився...

І знову сумом вечір поступився

Своїм багаттям душу не зігрів -

Зорею у пів неба сам упився, 

І за селом над лугом віджеврів.


І знов підступливо, незграбно

Самотність до кімнати увійшла, 

І сіла поруч за столом і звабно

Всміхається, неначе щось знайшла.


Чи чашку кави випити із нею, 

Чи пригостити пляшкою вина?

Не втішитись солодкою брехнею -

Немов рентген, просвічує до дна.


Отак і сидимо удвох і мовчки

Пірнаємо у плутані думки.

Перед очима милої терночки, 

І сміх її, немов дзвінкі струмки...


А ніч в вікно вдивляється і плаче

Своїм дощем холодним і нудним.

І гостя ця, небажана, терпляче

Когось чекає за столом одним...



Львів 12.08.2019




Рекомендуємо також:



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо