23.11.2018 09:33
18+
152 views
    
rating 5 | 7 usr.
 © Ірин Ка

Наснилося...

Наснилося...

Що Бозя хліба дав наснилося дитині, малий оповідав:

- На білій скатертині лежали калачі, медяники, ватрушки. А поряд з часником в полумиску пампушки.

- Поспи мій рідний ще, - благала сина мати, - а раптом і борщем там стануть частувати.

- Боюсь, ковтну води...

- Чому ж тобі не спиться?

- Бо раптом і туди злий дядько нагодиться. Та забере усе із райської комори, ще й буде вимагать від янголів покори.

- Невідома дитя, йому туди дорога. Царюють у душі совети замість Бога.

Поснули на вустах їх посмішка іскриться. Смакує вже обом захмарна паляниця.


Дзвенів жалобний дзвін, читали панихиду. Мільйони не вернулися з небесного обіду...



Київ, 20.11.2017

Публікації: Ірин Ка

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 24.11.2018 14:01  Ольга Біли... => © 

Серце щемить після читання. Але написано дуже гарно! 

 23.11.2018 12:41  Панін Олек... => © 

Сильно, трагічно.

Вічна пам`ять! 

 23.11.2018 09:44  © ... => Тетяна Белімова 

Важкий спадок нам випав... Забути неможливо...
Дякую Вам за відгук та увагу! 

 23.11.2018 09:40  Тетяна Бел... => © 

Іриночко, до сліз. Дякую Вам за цей вірш. За пам`ять і співчуття. Ми пам`ятаємо, отже, ніколи більше геноцид не прийде на нашу землю.
Вічна пам`ять усім померлим від голодомору.