23.11.2018 09:33
18+
193
    
  7 | 7  
 © Ірин Ка

Наснилося...

Наснилося...

Що Бозя хліба дав наснилося дитині, малий оповідав:

- На білій скатертині лежали калачі, медяники, ватрушки. А поряд з часником в полумиску пампушки.

- Поспи мій рідний ще, - благала сина мати, - а раптом і борщем там стануть частувати.

- Боюсь, ковтну води...

- Чому ж тобі не спиться?

- Бо раптом і туди злий дядько нагодиться. Та забере усе із райської комори, ще й буде вимагать від янголів покори.

- Невідома дитя, йому туди дорога. Царюють у душі совети замість Бога.

Поснули на вустах їх посмішка іскриться. Смакує вже обом захмарна паляниця.


Дзвенів жалобний дзвін, читали панихиду. Мільйони не вернулися з небесного обіду...



Київ, 20.11.2017

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 24.11.2018 14:01  Ольга Білицька => © 

Серце щемить після читання. Але написано дуже гарно!

 23.11.2018 12:41  Панін Олександр Миколайович... => © 

Сильно, трагічно.
Вічна пам`ять!

 23.11.2018 09:40  Тетяна Белімова => © 

Іриночко, до сліз. Дякую Вам за цей вірш. За пам`ять і співчуття. Ми пам`ятаємо, отже, ніколи більше геноцид не прийде на нашу землю.
Вічна пам`ять усім померлим від голодомору.