Наснилося...
Наснилося....Невже це був лиш сон?
Тебе, крізь час, я в ньому відчувала,
Серця звучали наші в унісон -
До ранку в них кохання гостювало.
Так дивно! В погляді твоїх очей,
Як в дзеркалі, сіяли мої очі.
Багато в світі цім дивних речей,
Дарунок долі - ці казкові ночі.
Знов пригадалось, як кружляли вдвох
Вечірнім містом, задивлялись в зорі.
Оберігали янголи і Бог -
Були одні в безмежному просторі.
Нарешті все тобі я розповім,
Те, що в душі так довго зберігала,
І біль, і смуток - я жила твоїм
Життям, та я його програла...
Лише мій сон....І пам`ять ще жива....
Ріку життя неможна повернути,
Залишились твій образ і слова,
Ніколи разом нам уже не бути....
