Тістечка
Чи сон, чи просто забуття,
Та раптом стались дивні речі:
Я простувала крізь життя
В дитинства світ, в зимовий вечір.
Де тліють дро́ва, а не газ,
І піч від жару – аж рум’яна.
Запахло ті́стечками враз,
Такі духмяні – тільки в мами.
Хрумкі, солодкі, теплі ще –
Таких не купиш у крамниці.
І в душу вкрався тихий щем:
Так це направду чи лиш сниться?
…Наснилось все. Бо вже нема,
Нема ні пе́чі, ані мами.
Пектиму ті́стечка сама,
Бо замело сліди снігами.
м.Львів, 2.12.2018
