18.01.2014 02:19
для всіх
231
    
  1 | 1  
 © Русин

Надворі дощ, а я в кав`ярні...

Надворі дощ, а я в кав`ярні.

Людей чимало. Легкій гомін.

Тут пережду хвилини хмарні.

До того ж бік мій гріє комин.


Сиджу один, біля віконця.

Чекаю тістечка і каву,

Коли з-за хмари вийде сонце…

Може замовлю якусь страву?


Дощ припустив. Вже є калюжі.

Стрибають перехожі смішно.

Дощ розійшовся, бачу, дуже.

А тут так затишно, утішно,


Неначе вдома на дивані…

Духмяний напій на столі.

"Сідайте-но до мене, пані,

Самому сумно щось мені.


Ви звіддаля? …А я тутешній.

Поїм хоч тістечка нарешті.

І каву, завдяки дощу.

Давайте, я Вас пригощу?"


Ми розмовляли, плинув час,

Допоки дощ йшов, у кав`ярні.

Звучав з колонок падеграс,

Й думки з`являлися примарні.


Ми раптом перейшли на "ти".

Парфуми, на душі тривога…

Беру ся в руки – треба йти.

Вклонивсь: "До зустрічі, небого".

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 18.01.2014 18:01  Оля Стасюк 

приємний, затишний вірш)