Будинок спить
Будинок спить холодними ночами,
Ти не буди Його, хай сняться Йому сни.
Мені цікаво, чи Він знав, що буде з нами,
А чи надіявся дожити до весни?
Будинок спить, хропе, мовчить, не чує,
Не бачить, як нас ділять на чужих.
Йому болітиме, але ніхто не порятує,
Не зрозуміє, ми - прибульці серед них.
Будинок спить, поки Його цеглинки
Руйнують, щоб змінити на нове.
Ми помираємо, бо ми - Його частинки,
Хоч серце у руїнах ще живе.
