Коломийки та співанки
1
Вітер віє, сонце гріє, овечка пасеться,
А сопілка виграває, аж голос несеться.
Звідси туга, звідти друга, відтам жалі-жалі,
Гей, покину верховину, а сам піду далі.
Рекрутські
2
Отось мене, моя мати, плекала, ховала,
Щобись мене, моя мати, в жовняри віддала.
Отось мої кучерики змивала у руті,
Впадуть панам попід ноги кучерики круті.
Впадуть панам попід ноги, застелять підлоги,
Вже не будеш, моя мати,
кучерів чесати.
3
Ой, як будеш, моя нене, слати лист до мене,
Пиши його пером срібним, писанєчком дрібним.
Засій його, моя мати, писанням, як маком,
Посилай го, моя мати, чорноперим птахом.
Посилай го із вітрами з гори на долину,
Розпиши ми словечками рідну верховину.
Най росою ліс заплаче дрібненько-дрібненько,
Най Черемош реве-скаче, ненько моя, ненько!
А я буду лист читати, слізьми обливати,
І родину споминати, мати моя, мати.
4
Насіяла дівчинонька в городчику рути,
Та для свого легіника, що пішов в рекрути.
До схід сонця засівала, ввечір поливала
Та для того рекрутонька, що його кохала.
Ой ти, руто, моя руто, розрослась ти круто,
Пішов милий у рекрути, за нього не чути.
Пішов милий у рекрути та там і забавив,
Біле личко, чорні брови на кого зіставив?
Було мене, мій миленький, саму не лишати
Прийшли рано в неділеньку від богача свати
Каже мати руку дати, рушники поволі
Сиві очі, чорні брови, бувайте здорові.
5
Сіяла я конопельки та густо та густо,
Вишивала рушниченьки та пусто, та пусто.
Я рушники тонко пряла, шовком вишивала,
Миленькому готувала, нелюбові дала.
6
Попід гору стежечка, попід ліс,
А вже мої співаночки вітер зніс.
Гей веселі співанки, пишний май,
Вилилися радощі через край.
А вже тую стежечку сніг припав,
А вже мої радощі жаль приспав.
А де ж мої співанки, де ж мій рай,
Вилилися жалощі через край.
1903 р.