07.12.2018 22:18
Без обмежень
103 views
Rating 0 | 0 users
 © Підгірянка Марійка

Сніг порошить

Сніг порошить в тихі ночі, 

Сніг цілує мої вії, 

Може, то лиш давні мрії, 

Такі білі і дівочі, 

Що цілують мої очі

Чаром давніх літ…


Сніг пилинок сипле рої, 

Дрібні зорі, срібні перли —

Може, то лиш слова твої, 

Що невимовлені вмерли…

Може то лиш слова твої

Сріблять мені світ.


Сніг нечутні несе звуки

На зоряних арфах грані —

Може, се лиш твої руки, 

Такі м’які і кохані

Скрань мою пестять…


Сніг тремтячи снує струї

Такі легкі, такі ніжні —

Може, то лиш поцілуї, 

Що змінились в платки сніжні, 

Може, твої поцілуї

В повітрі тремтять.

 22.01.1959 р.




Рекомендуємо також:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора

Публікації автора Марійка Підгірянка

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо