Сніг порошить
Сніг порошить в тихі ночі,
Сніг цілує мої вії,
Може, то лиш давні мрії,
Такі білі і дівочі,
Що цілують мої очі
Чаром давніх літ…
Сніг пилинок сипле рої,
Дрібні зорі, срібні перли —
Може, то лиш слова твої,
Що невимовлені вмерли…
Може то лиш слова твої
Сріблять мені світ.
Сніг нечутні несе звуки
На зоряних арфах грані —
Може, се лиш твої руки,
Такі м’які і кохані
Скрань мою пестять…
Сніг тремтячи снує струї
Такі легкі, такі ніжні —
Може, то лиш поцілуї,
Що змінились в платки сніжні,
Може, твої поцілуї
В повітрі тремтять.
22.01.1959 р.