Коні-роки
Зхарапудились коні, мої роки.
Підклада владна доля дрівця у вогнище.
Налякались гніді… З-під худої щоки
Пробивається звук. Тіло стогне ще.
Коли стогне – це знак, що воно живе,
Прив‘яза міцно душу тугими шворками.
Хоч полатане трішечки, вже не нове,
Та убралося в сукню з пацьорками.
Ох, ви коники-коні, мої роки…
Не боюся галопу і лету вашого.
Де в моєму житті бовваніли крапки,
Все епітетами прикрашу я!
Нові сенси усюди. Пророчі сни
Натякають, що в долі дровець багато ще.
Ви плодіться, коні, молоді табуни!
Я збудую вам стайню-пристанище.
Київ, 11.12.2018
