Микола Чат Першозимове
Тихо осінь пішла туманцем із сумних дубняків,
Запаливши свічки на шипшині.
В пруг вечірній вросла листодзвоном рудих мідяків,
Що вітри розшукали в долині.
Безголосо ліси їй прокльони кидали услід.
Гнів озимком сріблився на хвої.
Повернутись благав шпичаками збідований глід.
Завертав плач габи річкової…
Білокрила зима навістила ранковим сніжком,
Вгамувавши красою негоду.
Мармуровим щеням морозець пустував бережком,
Забігаючи льодом на воду.
15.01.2019 22:57 © ... |
Щиро вдячний усім за коментарі. З минувшими святами! |
14.12.2018 18:13 Тетяна Белімова => © |
 Прекрасні рядочки! Забираю в улюблене))) |
14.12.2018 07:36 Тетяна Чорновіл => © |
 Красива поезія з нотками смутку. Не сумуйте, повернеться Ваша улюблена осінь, і не раз. Бо вона завжди з Вами. |
13.12.2018 18:45 Костенюк => © |
 Чудово! |
13.12.2018 18:44 Тадм => © |
 красиво! |
12.12.2018 23:11 Каранда Галина => © |
 Класно. Форма у вас завжди досконала. І образи. |