Просто осінь
Печалиться осінь єдиним листом на березі,
Під блюз елегантний теплінню німого проміння,
Що плине за обрій у хмар діркуватім ковчезі,
В полоні вітриська позбувшись канатів тяжіння.
Відгомоном чванства давно зубожіла діброва,
Опалим покровом шурхоче у яр босоного.
Гойдає на косах зазимки верба мармурова
Над люстром, прихриплим кугою, ставка вороного.
Зриваються ноти дрібною моквою під ноги,
Щоб вальсом серпанку на ранок впокоїти ниву…
Заклякло дивлюся у небо не маючи змоги,
Сльозу дощовиці змахнути із вії тужливу.
