Зажурена Вкраїна
Моя зажурена Вкраїно, -
Принишкла, тиха у ярмі...
Твоя свобода не загине,
Але в цім світі - ми самі.
Самі приходимо... І в муці
Колись ідем без каятття.
Вчимось усе життя науці,
У ній шукаєм сенс життя.
А він щоденно вислизає,
Тече з-під пальців - у пісок...
І ти не відаєш, не знаєш,
Коли - за розкладом - урок?
Складай екзамени - щомиті -
Й плати Учителю зерном...
"Чи зійде, чи розвіє вітер? -
Пульсує в скронях метроном.-
Чом по засніженій рівнині
Доріжка місячна біжить?.."
"То - золоті твої зернини
Зливаються в щасливу Мить!"