Сльози
Містичне
Пекучі, пекучі
важкі, важкі,
важкі,
Нещасного кохання
сльози,
Згорьовані, тяжкі...
Падали, падали,
падали,
Впадали на грунт,
випадали,
наче роса,
Тужавіла в повітрі
мовчазна
гроза...
Їх шукав, їх відшукував,
знаходив їх
пошуковців гурт...
Вони сльози
збирали,
ховали
сльози,
у труні свинцевій
кожну,
Щоб не терзало горе,
Не труїла недоля
Землю божу.
Виринали, виринали,
виринали
Деякі з них,
Привидами ставали,
джерелом загрозливих
лих, лих,
лих.
Кохання гіркого
сльози,
похоронні команди
жерців,
Бились об землю грози,
грози,
Привиди де - не - де
вперто
повставали з могил...
Сила Кохання -
величезна,
Сила Кохання Гіркого -
грубезна,
не шезне, не щезне,
не щезне!
Так буде доти,
доки
Люди
Кохання Гіркого
породжувати
не будуть,
не будуть
Обтяжувати Долю
Ніколи!
.gif "{#}")