Сила чар
Уривок з поеми “Калинова гілка”
Любовь – основа Жизни на Земле…
Оживає дівча -
на повіках перлини сльозинок,
Щиро вдячна вона,
за собою не чує гріха,
Відступила біда,
“тільки спокій і тільки спочинок…”
Спи, розлучниця зла,
спи бездушна, підступна, лиха…
Краще швидше засни,
не сприймаю твоєї подяки,
Дрібні сльози зітри
з неймовірно красивих повік,
Я дала тобі кров,
тільки подруга з тебе ніяка:
Ти убила мене:
хлопця любого вкрала навік.
Врятувала тебе,
щоб коханого горе не вбило,
Ти була, як сестра,
ти ненависна стала змія.
Буду вголос тебе
називати “подруженька мила”,
А насправді тепер
ти бридка ворогиня моя.
Злу ненависть свою –
відчайдушну лиху господиню,
Заховала в душі,
щоб лягла на самісіньке дно,
Зичу щастя Йому,
не зречусь, не залишу, не кину!
Покохати ізнов
більш ніколи мені не дано.
Тож кохайся, люби –
кров моя у тобі збережеться,
Через неї зіп’ю
Насолоди Медовий Нектар,
Поцілунки Його,
тихий шепіт Коханого Серця –
Все собі заберу
потаємною Силою Чар!
Подруга люба, що ж ти наробила!?
За що стратила мене
заживо?
