Дивувалась зима...
Дивувалась зима:
Чом се тають снiги,
Чом льоди присли1 всi
На широкiй рiцi?
Дивувалась зима:
Чом так слабне вона,
Де той легiт2 бересь,
Що теплом пронима?
Дивувалась зима:
Як се скрiпла земля
Наливаєсь теплом,
Оживав щодня?
Дивувалась зима:
Як посмiли над снiг
Проклюнутись квiтки
Запахущi, дрiбнi?
I дунула на них
Вiтром з уст льодяних,
I пластом почала
Снiг метати на них.
Похилились квiтки,
Посумнiли, замклись3.
Шуря-буря пройшла —
Вони знов пiднялись.
I найдужче над тим
Дивувалась зима,
Що на цвiт той дрiбний
В неї сили нема.