Пісня заробітчанина

з рубрики / циклу «Роздуми»

На постійній основі за кордоном працює 3,2 мільйони громадян України, тимчасово - від 7 до 9 млн осіб.

Про це 22 грудня 2018р. під час підсумкової прес-конференції у Києві повідомив глав Мінсоцполітики Андрій Рева з посиланням на дані Державної міграційної служби та Державної прикордонної служби, пише Інтерфакс-Україна.

"За офіційними даними ... на постійній основі за межами України працює 3,2 млн осіб. Непостійно - цифра коливається від 7 до 9 млн осіб", - зазначив Рева.

Він додав, що найбільше українців працює у Польщі - близько 2 млн осіб.

"З них близько 1 мільйона осіб працюють офіційно, і лише 400 тис. з них сплачують соціальні внески в Польщі", - зауважив глава Мінсоцполітики.

Сниться кожної ночі рідний батьківський дім,

а прокинешся - пустка чужої оселі.

Ностальгія пече у серці моїм.

Наче люди усюди, а живеш, мов в пустелі.

Так далеко залишились Київ та Львів.

Так далеко - до болю знайомі картини.

У якім словникові знайти отих слів,

щоб сказати, що значиш для нас, Україно?!

Приспів:

Україно, моя Батьківщино!

Жди заблудлого сина, не зрікайся і жди!

Україно, чи ж зустрінеш гостинно,

як повернусь до тебе колись назавжди?..

Ті, що стільки років знущались з тебе,

і понині керують - нікуди не ділись!

Комуняки-запроданці, кримінал і ГБ

все скубуть і скубуть - ніяк не наїлись!

Від жебрацтва знесилені, потяглись хто-куди

тисячі й тисячі, а скільки ще хоче...

Україно, чи ж буде край тій біді?!

Чи ж ти знаєш, як туга за тобою нас точить?!

Приспів:

Україно, моя Батьківщино!

Жди заблудлого сина, не зрікайся і жди!

Україно, чи ж зустрінеш гостинно,

як повернусь до тебе колись назавжди?..

01.07.2000р.

Візьміть участь в обговоренні

27.12.2018 08:00 Тетяна Чорновіл => ©

Актуальний і потрібний вірш. Вірю, що колись Україна таки виборсається зі скрути. І "поїхати на заробітки" чи "лишитися заробляти вдома" буде тільки вільним покликом душі.

Знаю, що заробітчани не всі однаково влаштовуються за кордоном на роботу. Комусь пофартило більше. комусь — менше. Ось нещодавно поїхала наша сусідка в Словенію. Розповідає, що робота важка, платять мало. Мабуть приїде додому. Знаю, як доглядають за лежачими в Італії. Підривають своє здоров`я, але хваляться, що для них там рай. Розмовляла два місяці тому з заробітчанкою з нашого селища. Так що це така тема, на яку однозначної відповіді немає. Дуже все це складно.
В цій пісні є доля правди. Дякую

Я з`їздив. Думаю, що ця пісня не відповідає моєму настрою точно.

1. Якщо нічого не зміниться тут - там нас чекають. Хай як робочу силу, з урізаними правами, але - чекають. Бо там з мінімалки можна за два-роки праці машину придбати, а за 5-7 років реально заробити на житло. І це при тому, що ти можеш дозволити собі, поки відкладаєш гроші: їсти, вдягатися, лікуватися, відпочивати тощо. Тому, якщо тут нічого не зміниться, то ніякі ні пісні, ні заборони, ні закони і обіцянки знизити ціни на газ вдвічі - не допоможуть. Спочатку - їсти (там це дійсно дешевше ніж в Україні, а продукти - нормальні і смачні), а вже потім - патріотизм, бо на голодну, голому і хворому українцю, який не може накопичити гроші на хату, не дуже той патріотизм чогось заходить.

2. Раджу їхати всім - це дуже прикольно, насправді, побачити, як люди живуть і працюють, згадати, що таке гроші, освіжити свої уявлення про життя взагалі. Чим більше поїде людей працювати туди і повернеться (таких більшість), тим скоріш накопичиться критична маса громадян, які таки зажадають змін по-справжньому, а не на рівні декларативних усних заяв в форматі кухня/лавочка під під`їздом/робота тощо.

3. Журба в пісні зайва. Порівняння з заблудлими синами - некоректне, бо люди не блукають Європою, а шукають те, чого прагнуть, чого їм не може дати своя країна. В першу чергу, це повага до їх праці і до них як до спеціалістів, а гроші, після повернення, стають другорядними, коли бачиш умови праці там. Так, там хочеться працювати, а тут - ні. Елементарний приклад: техніка безпеки там існує, а у нас, в більшості випадків - лише на папері.

4. Уявіть собі, там - дотримуються прав людини! Там не треба доводити владі і правоохоронцям, що ти - людина! Але і вести себе треба по-людськи.

5. Так, на Батьківщину і до сім`ї тягне. Але тільки до перетину кордону. Після перетину, коли автобус кидає на рідних ямах із боку в бік, це почуття швидко минає чогось.

6. Як міняє людину трудова міграція? Відповідь: ніяк. Якщо тут гуляв і пив - там теж будеш гуляти і пити. Якщо вдома вів себе скромно - там так само будеш себе вести. Просто там друга модель поведінки сприймається людьми краще, а перша - гірше. Якщо тут не довіряв владі - при поверннні ще більше не довіряєш, бо в них керманичі крадуть набагато менше, в сотні разів менше, бо там за це реально садять до тюрми.

7. Чи повернуться люди в Україну після заробітків? Повернуться. Там виникає одне дуже правильне почуття: Європа запрошує працювати і готова платити, але робить вона це лише для себе. Не для нас там, а лише для своїх громадян. А враження, нові знання, почуття, отриманий досвід - це безкоштовний бонус до грошей, які там платять. Коли ми його привозимо сюди, то тут цей бонус перетворюється на нереальний запас творчого/громадського/політичного/будь-якого іншого гарного потенціалу, який спить в кожному з нас. Європа в нас це будить. Тому їдьте туди, живіть, навчайтеся, працюйте - після цього живуть і вертаються на Батьківщину, правда-правда. ;)

Україна завжди дочекається і прийме.



+++ +++ Зберегти, як скаргу

Візьміть участь в обговоренні

Виберіть розділ