У тумані дощу
1.
в тебе викрали час
бунтівної допитливості.
ти віднині - байдужість уся,
без бажань,
небуття,
без радіння і млінь.
ти - заблуканий.
весь покора раба
із душею на тлін
вигасаючою.
затаївся у схов
небуттєвої темряви.
ти
у плащу за відлигою
обрисом тінь знеособлена.
і по водах ріки
правиш човен хисткий,
через дим від руїн
правиш в морок,
у нетрі безобрію.
супровідниками -
марнота і нудьга,
непричетність до світу,
в самотності стомлення.
а десь там онде спів,
танці й музика із
феєйрверками... -
але то не тобі!
ти у відчай,
у вир вже занурений.
ти
тінь із тінню човна
завмираєш на дні
обезкриленх мрій
і мовчання,
і марень знульованого...
2.
і пліткується дощ -
він ще той талалій!
лепетить у вітрах,
бо життям у житті
заклопотаний.
міцно стиснеш вуста.
нічні води гребеш,
натискаєш весло -
заскрипіли не змащені
кочети.
у тумані ллє дощ... -
там минуле твоє
мов примара бліда,
незворушна
і місяцеликая.
тобі треба туди!
час невпинний іде -
йому байдужехто
зі щляху повертає
у пройдене.
бо там часу нема.
як і обрію теж -
там лептонна пустеля
німотная.
в ній десь там потонув,
в безчас, в прірву упав,
захлинувся у колах
незбутності.
...і хитаються води
колами і
заколисують човен
порожній твій
гойданням.
човен вітер веде
під вітрилами крил.
править в дощ, у туман -
веслярем замість тебе він,
ти -
у минулості......
