Єдина правда?
Смерть підкралась близько-близько,
Манить ніжно у свій бік.
Впав-піднявся, знову слизько.
Чи веде хтось злидням лік?
Метушиться світ в сюрпризах,
Час шукає батога,
Гладить ніжно ‘‘нашу’’ в кризах,
Цвя’хи в душі забива.
Перерізав хтось канатик
По якому кров текла.
Цей, дурніший, зробив з хати
Морг висячий – доля зла.
Та найбільше, все ж, літати
Інстинкт кличе. Гарні дні.
Замість крил – старі лопати
Землю стелять по труні.
У рядочок, гарно-гарно,
Цвітуть грядки цвинтарів.
Ось і ціль. Усе намарно,
Що язик в житті наплів!
