Муки поета
Померла... Вже чотири дні
Ані найменшого ковтка повітря,
Хоча б кубічний міліметр мені
Подайте, як не можна кубометра.
Ні краплі в роті, вже немає й слини,
Хоч краплю дайте із степного джерела.
Мені подайте рятівну краплину,
Щоб спрагла й обезсилена душа жила.
Вкришіть, прошу я, милостиво хліба,
Своєю милістю мене ви причастіть.
У серці вдячності залиште сліда,
Подайте, не цурайтесь, не миніть.
Почуйте, люди, чи це я в пустелі?
Чи в лабіринті загубилась між думок?
СПАСІТЬ!!! – Та знов думки веселі:
ВРЯТОВАНА!!! – Ось ручка і листок...
