Його Дочка
Переспів вірша - Зинаида Гиппиус "Его Дочка"
Ее, ласковую, гибкую,
Неясную, зыбкую,
Ее улыбку победную,
Ее платье странное,
Серое, туманное,
Любовницу мою —
Я ненавижу.
И ненависть таю...
Зинаида Гиппиус
"Его Дочка".
Вона бліда і прекрасна,
Вона гнучка і ласкава,
Вона мерехтлива, неясна...
Її переможну посмішку,
Сукню її незвичайну,
Сіру, туманну,
Мою кохану,
Біду мою,
Ненавиджу я
І ненависть
таю.
Морок в саду збирається,
Жовтіє листя осіннє,
Вогники жовті та сині -
Вона на гілках гойдається,
Перстені стогнуть, іржаві,
Складки в`ються, лукаві,
Ледве помітна вона,
І ледве чутна...
Ненавиджу,
Знаю, хто вона.
Рятуючись від павутиння,
Від поштовхів жалості,
Від млості і від утоми...
Ноги у неї гусячі,
Волосся - тягуче,
Прозоре, линюче,
Як опівнічні вогні,
Ненавиджу:
Диявол -
батько її!
Засну лиш - біжить крадькома
До Батька, володаря злого,
До Вчителя старого,
Улюблениця вона...
Він любить її, покорную,
Пестить лапою чорною.
Назад відсилає, гожу.
Ненавиджу,
Без неї ніяк не можу,
Вона страшніше
отруєнного ножа...
Ненавиджу:
Ім`я Її -
ЛЖА.
