Му – Му
Позу в простині украла,
Розстелилась між угідь.
Річенько, ти роки спала,
Вибризнула жорстку хіть.
В сотні роках просипалась
Раз, чи два. Не два на рік.
Ніби в помсті зголодалась.
Хто, скажи, тебе обпік?
Сонце стелить берегами
Рибку, стомлену життям.
Розігналась до нестями
Течія грайливих плям.
Все у ній, уся гріховність,
Наших з вами перемог.
І яка вже тут тактовність,
Коли песик Му – Му здох?