Тропік
Поглинає ностальгія за Бомбеєм.
Запах бруду, спецій, поту солодить
Це повітря! В мить відчув себе плебеєм,
Він у авті не керує, а лиш спить.
Що шукає мозок мій тут серед пилу,
Поміж галасу мільйонів чужих душ?
Тут згубив хтось голку істини правдиву,
Для струни душі моєї святий куш.
Велорікша не об’їде ціле місто
За добу коротку, потом весь зійде.
Є квартали, де все надто урочисто,
Кілька метрів – гора сміття у ніс б’є.
Хаос – шок, і хтось цим всім керує?
Як розвинулось це місто в сотнях літ!
Вся ця маса кудись преться і не чує,
В чому тоне і вдихає цей сморід.
Найдивніших кільканадцять сот хвилинок,
А відбиток залишили назавжди.
Я не гордий, та набрид мені будинок.
Зачекай таксі, закинь мене туди.
:)))
