Люди білі...
в зиму - сонце сяє в небі,
в синьосиніх небесах.
а внизу - земля в халепі,
в кучугурах, у снігах.
в ранок цей у білосніжний -
фейєрверки і салют.
в сонці що ясне і ніжне
гучно день святкує люд.
там жонглер жонглює кульки,
хмарки білі і дзвінкі.
мов лункі святкує гулькі.
по струні іде тонкій.
удавав з себе невдаху
і хитався з боку в бік.
з кульок тих - злітали птахи,
зграї соєк і шулік.
блазнював жонглер, сміявся
і перекидом стрибав,
на струні лежав, гойдався... -
ледь не падав, реготав!
а як раптом люди білі
крижані поміж крижин
у зорю ввійдут знімілі,
у вечірню на спочин -
він тоді жонглює долі
в хуртовині на струні,
що дзвеніла видноколом
сумом в темряві нічній......
