Острів

усмішка-екфраза

До острівця, що звівся скель стіною

ми підпливаємо. Переді мною

гай кипарисовий, глибока тінь

обіцянкою тиші сновидінь

у прохолоду кличе відпочити,

позбутися турбот. Завжди відкриті

ведуть ходи у товщу скель кудись,

як натяки на те, якби знайшлись

забуті кимось знахідки коштовні,

чи то скарби, то місце їм у чо̀вні.

Хоча помітно, що були тут люди,

пересторога заповзає в груди

і запитати настає пора

про острів цей старого весляра.

Ні слова не промовили ми з дідом,

що напросився бути мені гідом

по цій в туман огорнутій ріці

до гротів, що на цьому острівці.

– Що це за острів я хотів би знати,

пробачте, призабув як пана звати?..

– Нічого. Кличуть всі мене Харон,

це «Острів мертвих»* і сюди паром –

він затонув давно вже – завжди плавав.

Спокійно стій, а то намочиш саван...

*Острів мертвих — картина, що створив художник 19 століття Арнольд Беклін (1827—1901).

21.01.2019р.