25.05.2011 17:21
-
583 views
    
rating 5 | 4 usr.
 © Плетенцова Елена Юрьевна

Тарасове життя

-1- 

Очі блакитні. Біленька чуприна. 

Бідна й залатана сива свитина. 

Там, в буряні, хлопчення гірко плаче, 

Слізьми вмиваючись, світу не бачить. 

Доля сирітська – тягар для дитини. 

Важко залишитись їй без родини. 

Всі попихають, усі обминають, 

Очі від неї йдучи відвертають. 

Тільки і втіхи, що небо високе. 

Верби зелені і поле широке. 

Там, в буряні, де ніхто не турбує 

Бідний Тарасик хатинки малює. 

Аркуш паперу. На нім бузинові 

Річка, садочок, поля волошкові. 

Любить Тарас над усе малювати 

Рідне село, стару батьківську хату. 

Дав Бог талану – не дав лише долі. 

Вік не діждати кріпацької волі. 

Вічно у наймах Тарасу служити,  

Руки маленькі на пана трудити 

- Виросте з тебе, мій сину пропащий, 

- Геній, або ж превелике ледащо, - 

Батько покійний не раз так казали. 

Так воно й було. І так воно й стало. 


-2- 

Час пролітав швидкоплинно в роботі. 

Ріс наш Тарас і зростали турботи. 

Ось вже й тринадцять йому проминуло. 

Спокою серце так й не відчуло.  

Добрий Тарас за людей вболіває, 

Як помогти тільки їм він не знає. 

Бідні селяни в кріпацтві страждають, 

В світ цей приходять, живуть, помирають. 

Тягне ярмо, гне людину додолу, 

Скоро залишить і босу, і голу. 

Важко страждають в кріпацтві селяни. 

Боже, коли ж час щасливий настане? 


-3- 

Служить Тарас козачком в Енгельгарда –  

Праця і мідного гроша не варта. 

В Києві, в Вільно юнак побував, 

З паном в обозі дороги долав. 

От Петербург. Знов Шевченко малює. 

Місто прекрасне бентежить, хвилює. 

Вигідно власного маляра мати –  

Вирішив пан у науку віддати. 

Зранку навчання Шевченко мурштрує, 

В Літнім саду у ночі він малює. 

Якось скульптуру писав там Шевченко. 

Витвір мистецтва побачив Сошенко. 

Зустріч життя юнакові змінила, 

Вогник надії в душі запалила. 


-4- 

Юний талант з кожним днем виростає, 

Погляди славних людей привертає. 

Друзі відомі з кріпацтва звільнити  

Хочуть Шевченка. Та як ж це зробити? 

Згідний Брюлов посприяти Тарасу, 

Гарну картину він створює зразу. 

На розпродажі портрет розіграли. 

Волю купили. Шевченкові дали. 

Ось він і вільний. Аж серце вирує. 

Вірші складає, картини малює. 

Вміння, яке в глибині заховалось, 

В світ цей як світло нарешті ввірвалось. 


-5- 

Пише Тарас про кріпацтво і волю, 

Бідних селян і їх зламані долі. 

Несправедливість поета хвилює, 

Що на землі повсякчас торжествує. 

Вірші, мов думка, так швидко зринають, 

Поглядом чистим і сумом вражають. 

Збірка «Кобзар» - це Тарасові мрії, 

Туга і відчай, біль і надія. 

Твори прекрасні людей схвилювали, 

Радість і світло усім дарували. 

Збірка мала, але в ній правди сила 

В серці вогонь боротьби запалила. 

Знають Шевченка тепер усі люди, 

Вірші його вже читають усюди. 

Велич і слава. А очі все плачуть. 

Тягне додому – Вкраїну побачить. 


-6- 

Рідне село. Все знайоме до болю. 

Хоч в далечінь простелилася доля, 

Знову Тарас до домівки вернувся, 

Бідних і щирих людей не забувся. 

Все дороге. Все тут серденьку миле –  

Небо блакитне, повітря п’янливе. 

Дихати легше у рідних просторах, 

Ніж у тісних і вузьких коридорах. 

Бачить Шевченко, як люди страждають,  

Як порятунку у Бога благають. 

Все, як колись, у селі залишилось, 

Зовсім життя кріпаків не змінилось. 

І так кругом, так по всій Україні. 

Щастя не знайдеш у бідній родині. 

Щедрий Тарас за людей вболіває, 

Як помогти їм, сердешний, не знає. 

Знову свою покида Батьківщину, 

Сльози з очей від жалю так і линуть: 

- Я із тобою в думках, Україно, 

- Завжди залишусь, моя солов’їна! 


-7- 

Думи сумні світлий розум обсіли, 

Вірші у світ як птахи полетіли. 

В них та печаль, яка душу з’їдала, 

І над усе Кобзаря турбувала. 

Вірші, поеми – то заклик до бою, 

В них тихий сум поселивсь з боротьбою. 

Слово палке не для всіх було втішним,  

Дехто вважав, що поезія грішна. 

Руки Кобзарю надовго зв’язали, 

Грізні тирани у далеч заслали. 

Думали, зможуть заборонити 

Вірші назавжди прекрасні творити. 

Важко далеко від рідного дому, 

Чув поет слабість велику і втому. 

Та не зламати нікому Тараса –  

Десять літ стали як пройденна траса. 

Тюрьми, арешти здоров’я зірвали. 

Твори ж великі з пера виринали. 

Славне життя помаленьку згасало, 

Скоро Тараса на світі не стало... 

Ні! Він живий! Це лиш серце спинилось –  

В наших серцях назавжди залишилось! 

Твори Шевченка безсмертні, величні. 

Завжди як пісня звучать мелодично. 

Жити в віках буде батьківське слово, 

Щира і рідна Шевченківська мова! 



Хмельницкая область, 2001

Публікації: Плетенцова Елена Юрьевна

Авторські твори, вірші, проза, публіцистика, освіта та інше

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

  • Поскаржитись
 13.07.2011 18:43  Оля Стасюк => © 

Дуже гарно. Деякі факти з життя поета я й не знала досі.

 25.05.2011 19:55  Антоніна Чернишенко => © 

Дуже сподобалося, не могла відірватися, це мабуть краще з того, що я прочитала на цьому порталі покищо.


Просто супер, критика зайва.