Мій сон
Мені наснився, вкритий цвітом сад -
Як у дитинстві… бігала стежками.
Манив солодко ніжний аромат,
І ледь гойдали вишеньки гілками.
Світило сонце, пестило квітки,
Розвіяв вітер лагідно волосся…
Там вдалині замріяні батьки -
Кохання у віночок їх сплелося.
Як у дитинстві, я до них біжу,
Здалека кличу любу свою маму.
З трави легенько струшую росу
Маленькими і босими ногами.
Поміж промінням матінка моя,
Немов весна, всміхається привітно.
Любов’ю ж світить батькова душа,
Що у саду вишневому розквітла.
А я сміюсь і лине навкруги
Щасливий щебет, радісне вітання.
І вже ледь-ледь торкаюся руки…
Та розбудило променем світання.
І тепло так щось гріло у душі,
Немов у сні полинула в дитинство.
Як хочеться залишитись мені
І зберегти безцінне це намисто!
Я хочу, щоб продовжився ще сон,
Так солодко у спогадах купаюсь.
Душа із ним злилася в унісон
І я щораз у сад цей повертаюсь!
Дрогобич, 2019
