Над Стиром

І будуть люде на землі.
Т.Г. Шевченко

Вже сонця диск заплив у осінь,

ще оксамитовий сезон

тепло дарує, плодоносить

лозою й фруктами, та тон

спокійніший, немов зів’яння

листом кивнуло на прощання.

Настанув час дощу піти,

між берегами швидкі кола

малюють краплі на воді,

їх бризки, ніби для приколу,

бринять об металевий дах,

що навіть чути їх у снах.

Став іншим світ під шум дощу.

Киваючи над круглим листям

квітки латаття піднялися,

благаючи, щоб дощ не вщух

(дрібнота жовта, хай поллє їх

гарненьких, хоч і не лілеї)…

І дощ посилюється, злива

накрила плесо. Полохливо

до берега пливуть човни –

така погода не для них:

хоча під зливу кльов рясніє,

та ллється в човен і за шию.

Та й вчасний для рибалки примус

пливти до берега: там примус

його чекає на столі,

а за годину і ушиця

плотицею вже засріблиться

…і буде Мир на цій землі.

27.01.2019р.

Візьміть участь в обговоренні