Зима
Шапки дерев, немов хороми,
Осіли крилами з небес,
Вкриває землю скрізь перина,
Аж просить наче, — Візьми й ляж.
Клубки дерев із віток-ниток
Стоять поважно, пишно так,
Земля пухнастим, срібним златом
Укрила землю нашу враз.
Сніжинки срібні — ніжні квіти
Летіли з космосу до нас,
Прийшли, щоб Землю відігріти
І обійняти ніжно так.
Ліплю я сніжечку зі снігу,
Така хрумка, що аж рипить,
Моє дитинство срібно-біле
Проснулось в серці й гомонить.
Так хочеться її куснути,
Чи в брата кинуть, смішно враз,
Моє рідненьке любе серце,
Любові є в тобі запас.
Шапки дерев і снігу тиша,
І казка тут крилом кружля,
Вона велика Чарівниця,
Їй посміхається Земля.
Це ж треба стільки, стільки снігу
Насипав зимний Дід Мороз,
Для дітлахів ясна потіха,
Вони сміються снігу знов.
Летять на лижах, бабу крутять,
Санчата мчать із гірок враз,
Зима, ти вмієш в холод лютий
Любов’ю радувати нас.
Місто Буча Київської області, 13.12.2018
