Наталя Данилюк Біло(с)ніжне
Ранковий засніжений спокій:
Затих сніговій у дворі,
Мов яблука червонобокі,
На білім гіллі снігурі
Вмостились і тихо гойдають
Зими білокрилу печаль.
На сизе плече небокраю
Прозору мереживну шаль
Накинув розніжений ранок,
Вершками розпластаний сніг.
На серці бузковий серпанок
Від дотиків теплих твоїх.
І пінне торкається море
Моїх зацілованих скронь...
А небо таке неозоре -
Сметану розлито либонь.
18.01.2013 19:38 Сашко Новік => © |
 гарно. до речі в цьому році якраз бачив снігурів, прилетіли. а до цього років мо з 10 не було |
18.01.2013 16:26 Лідія Яр => © |
 Дуже красиво...заціловані скроні - особливо |
18.01.2013 00:10 Деркач Олександр => © |
 Красиво, снігурі - клас! |
17.01.2013 23:19 Тетяна Белімова => © |
 Ще не читаючи, побачила оту назву з дужками посередині слова! Клас! Креативно! Вже пробуджує читацький інтерес! Зараз ще гляну саму поезію. |
17.01.2013 18:24 Каранда Галина => © |
 :)красиво, та мене сметана і вершки спустили з небес на землю) |