Рада риби
минулим жити захотів?..
в минуле зазирнув - а там пустеля...
нотатками неспішно шурхотиш.
туди-сюди папір перекладаєш.
вдивляєся.
читаєш...
казнащо!
не розумієш -
пройшли роки,
а там кругом
господарює владний блазень.
булькатий,
хитрий і лукавий -
він все і всюди!
згин і вигин,
злам, відтінок,
злом і заворотом він.
і закрутом,
коліном річки часу,
яка він сам -
собі самому литки лиже.
у річці тій там десь і ти -
лисун старий, хромий і п"яний
на костурі стрибаєш поміж риб
і литкуєш у них,
німих,
байдужих.
пропливають
із хижим поглядом повз тебе
рибини одноликі -
махаючи плавцями,
жорсткими перами
рідинний час,
не муляться,
розрізують
й скеровують свій рух хвостами.
той рух - віщун на смерть,
кончиною всього...але не блазня!
мов булавами грається,
кидає вгору час,
підхоплює так шкодно -
од сміху аж і пузики порвеш!
а як не злове -
чорні води
уносять водоплавних
в нікуди,
у ніщо,
у непроглядну тінь,
кітом яка зависла зараз над тобою...
...пиши отак -
я є ніхто.
амебна клітка в всесвіті буття.
я німота, суфлер в рибинній суті тиші.
кисневих бульбашок порожніх
легкий нечутний порух.
піщаний осад я.
і баговиння
річок великих і малих,
морів і океанів.
я - хвилею біди,
цунамі
всередині себе самого я.
...напишиш так і на кінці постав три крапки -
бо час є вільна течія.