Перехід
з рубрики / циклу «Куди втому стелиш, навіщо?»
Сніжком вії притрусило.
Він розплакався, смішний.
Десь літав, в світах крутило,
Малював узор складний.
В кожній стрілці ідеалом
Своє тіло прикрашав.
Найтендітніший…Все даром!
Цей прекрасний сон розтав.
Крапелька скотилась ніжна,
Знов в повітрі замерза.
Бал емоцій… Білосніжна
Мчить на зустріч…Це ж земля !
Грають в сонячному сяйві
Дрібні зайчики крижин.
Сніжок плаче і радіє,
Що тепер він не один.
Зігріває світ цей вічність
Перетвореннями чар.
Бавиться свята циклічність –
Невблаганність Божих кар.
Із землі усе повстало,
В ній з віками розтає.
Як же мало, дуже мало,
Часу нам Господь дає.
. Вірш "Черешнева казка". Мають скоро витавити :))))