Щось стискає в душі, мов пружину
Щось стискає в душі, мов пружину.
Журавлі вже курличуть весні.
І я теж виміряю стежину,
Йду наосліп кудись у вісні.
Тільки-но крок ступив за узбіччя -
Іншій вимір і часу, і місць.
Посміхається вітер в обличчя -
Я для нього тут бажаний гість.
Щось шепоче своє при дорозі,
То обійме, то в плечі штовхне.
То піднятись угору не в змозі,
Наостанок щось в уха збрехне.
І піде геть від мене у трави,
Набиратися розуму й сил,
Щоби знову на крилах забави
Піднестися у сам небосхил…
Львів, 23.01.2019
