Я все частіш затримуюся в снах...
Я все частіш затримуюся в снах,
Думками повертаючись в минуле,
Немов перегортаю альманах
Всього, що не збулось і промайнуло.
Життя крізь призму прожитих років
Вихоплює із пам`яті дрібнички,
Із закутків усіх, з усіх боків
Все розставляє на свої полички.
Чиїсь образи і гіркі слова
Збирає, мов каміння, на дорозі,
Буденність перетворює в дива,
Спинивши мить на батьківськім порозі.
Я все частіш вертаюся назад
І не тому, що йти вперед втомився,
Боюся пропустити зорепад
І тих, хто поруч йшов ̶ та зупинився….
Львів, 24.01.2019
