11.02.2019 18:41
Без обмежень
8 views
Rating 5 | 2 users
 © Владимир Нищимный

Я все частіш затримуюся в снах...

Я все частіш затримуюся в снах

Думками повертаючись в минуле, 

Немов перегортаю альманах

Всього, що не збулось і промайнуло.


Життя крізь призму прожитих років

Вихоплює із пам`яті дрібнички, 

Із закутків усіх, з усіх боків

Все розставляє на свої полички.


Чиїсь образи і гіркі слова

Збирає, мов каміння, на дорозі, 

Буденність перетворює в дива, 

Спинивши мить на батьківськім порозі.


Я все частіш вертаюся назад

І не тому, що йти вперед втомився, 

Боюся пропустити зорепад

І тих, хто поруч йшов ̶ та зупинився….

Львів 24.01.2019



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Вчорашні замітаючи сліди... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Плине час, мов весняний струмочок... / Ліричний вірш | Владимир Нищимный».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Мене звати: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 11.02.2019 22:41  Лора Вчерашнюк => © 

Дуже сподобалось! Дякую за "Боюся пропустити зорепад

І тих, хто поруч йшов ̶ та зупинився" 

 11.02.2019 19:10  Каранда Галина => © 

Гарно ви пишете.


Взагалі - чудово. І почуття близькі.

Публікації автора Владимир Нищимный

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо