Вчорашні замітаючи сліди...
Метелиця всю ніч кружляла в танці.
В одежу білі парки і сади
Вдягла і заспокоїлася вранці.
І знов стрункі, високі, мовчазні,
Мов парубки, каштани на алеях
Всміхаються крізь сонячнії дні
До яблунь у засніжених киреях.
Нехай ще в сні ці доньки і сини -
Земля корінню вже вдихає силу
І з першим проліском весни
Кохання піднесе до небосхилу.
Ось так і ми блукаємо в житті,
Йдемо в свої засніжені дороги.
З надією в своєму забутті
Плекаємо любов без застороги.
Львів, 25.01.2019