Бій
Був постріл… жахлива злива
Летіла із мінометних черг.
Усе в диму, а хотілось дива -
Перемогти й не пустити душу вверх.
Лишилась молодість за лінією фронту,
Герої років своїх не рахують,
Вперед!!! До нових іти горизонтів,
Хай за спинами діти майбутнє будують.
Бій пройшов, залишилась страшенна втома,
Й тиша, така, що вуха позакладало.
І від патронного пилу оскома,
І поле, що раненими стогнало.
Як помив від війни руки й серце,
З побратимом обідать вмостився,
Сірий кіт об коліно терся,
На стілець біля тебе всівся.
Проти щирості людської куля безсила,
Втома на другий план відійшла,
Бо війна ця ангелів зростила,
А ангелам смерть не страшна.