20.02.2019 19:14
для всіх
66
    
  2 | 2  
 © Добродій Ольга Іванівна

Небесній сотні...

Так добре. Так легко. І вже не болить.

Диво молитва створила …

Тепер років сто я повинен прожить…

Та звідки взялись білі крила?


Так добре. З грудей уже кров не тече.

І рани чогось затягнулись.

Від вирослих крил тільки ниє плече, 

І всі ми у біле вдягнулись.


Так тихо… навкруг тільки білий туман

І хмари м’які і пухнасті…

А де ж заховався стражденний Майдан?

Чом постаті тьмяні й неясні?


Я –ангел? Чому? За що мені це?

Чи цього просив я у Бога?

Я навіть не бачив убивці лице, 

Ступив лиш на власну дорогу…


Як бути мені? Вже кінець боротьбі?

Та янголи все прибувають…

Всі вільні і рівні, відомо ж, рабів

До раю в цей день непускають.


Невпевнено крила розправлю, в політ

Уперше на крилах беруся.

Лечу на Майдан, до бруківки і плит, 

Із ворогом й мертвий борюся.


Прикрию від кулі дівча молоде, 

Підкину товаришу каску, 

І кожен убитий за мною прийде, 

І Бог нам пошле свою ласку.


Матусю, не плач, бачить Бог, не хотів

Лишити тебе сиротою.

Я просто тебе й Україну любив

Й по смерті лишився собою.


Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 21.02.2019 12:25  Надія Крайнюк => © 

Світла пам`ять Героям Революції Гідності! Дякую за вірш.

 21.02.2019 10:00  Тетяна Белімова => © 

Неможливо осягнути, забути, пробачити... Слава героям!

 20.02.2019 19:40  Панін Олександр Мико... => © 

Героям Слава!