21.02.2019 23:38
Без обмежень
10 views
Rating 5 | 3 users
 © Добродій Ольга Іванівна

Буває так...

Буває так: ідеш собі, ідеш, 

Минаєш осені, стрічаєш весни…

Чогось шукаєш… А чого знайдеш?

Що втратиш? Будь з собою чесний.


Роки біжать стежками в небеса, 

І не п’янить вночі солодка м’ята…

Цілує холодом вже вранішня роса, 

В очах вже мудрість давнього Сократа.


Як пересієш через пальці час, 

Знайдеш скарби, що в ньому заховались:

Стежина в поле замість швидких трас

І місце, де тебе вже зачекались.


І вечори, де разом з молоком

Спокійної розмови наллєш в склянку.

Де матіола лащиться котом, 

Де вишні прихилились у рум’янку…


Отак буває: йдеш собі, ідеш…

І губиш по дорозі свої весни…

Та щастя лиш тоді ти віднайдеш, 

Коли з собою будеш завжди чесним.

Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Котики / Вірш | Добродій Ольга Іванівна». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Небесній сотні... / Вірш | Добродій Ольга Іванівна».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.02.2019 11:17  Тетяна Ільніцька => © 

Гарний вірш! І висновок дуже хороший. Усі прагнуть до цього... 

Публікації автора Добродій Ольга Іванівна

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо