Фантазії за філіжанкою кави
місто, яке блимає очима ліхтарними
у пітьму вічного вчора...
(Шон Маклех "Довершено: Місто ліхтарів")
каву п"єш.
заплющуюєш очі .
і фантазуєш майбутнє власного міста...
...і відчинилася враз!
зі скрипом і гримотанням
брама важка,
із каміння.
до ніг тобі розгорнулися сходи -
по ним ти пішов.
лунав кожен крок
у відлуннях стократних,
допоки дістався
малого човна під білим вітрилом.
у ньому здолав океани,
на берег зійшов
перед стіни високі фортеці.
а на стінах -
вітали тебе
люди бурхливими оплесками і піснями!
і залпи дзвеніли золотавих гармат
з бійниць,
уквітчаних дивними квітами.
і фанфаристи щодуху
дмухали в срібні фанфари...
все веселилось,
кружляло у танцях
в радінні,
у святі
на честь твого явлення тут,
під стінами міста.
а як щойно ввійшов -
все завмерло,
усі позникали...
- запали ліхтарі... -
порадив тобі,
на плечі твоїм стоячи,
ельф.
він повів тебе
лабіринтами вулиць -
ти запалював там ліхтарі,
наче зорі в галактиці світу.
аж поки не вийшов за браму,
в яку увійшов.
озирнувся... -
а там лиш туман.
зістрибнув з плеча твого ельф
- щиро вдячний, чужинцю, тобі -
ти сховав моє місто у свято і світло... -
мовив і зник
мов ілюзія,
вигадка,
мить,
яку неможливо згадати,
вловити,
відчути,
помітити.
навіть знайти неможливо!
ти йшов у роздумі
і спантеличений глянув,
у пройдений шлях озирнувся
і впав -
спотикнувся об риску,
межу небокраю
і... -
випав в пустелю звичайності,
вбогості,
дійсності власного рідного міста.
запитуєш в себе самого
- ...а хто запалить тут ліхтарі?
хто нам подарує свято прозріння?... -
блискавка раптом веселкою впала.
і наче стріла -
наскрізно прошила простір перед тобою,
зверху донизу,
із темряви в темряву темну...
...і прокинувся ти.
сонце дивиться в очі,
вказує променями на весну
як на вихід,
пораду
і порятунок.
іронічно всміхнувся яскравому сонцю.
згадаєш уявне -
як спогадом буде він,
день той у дивному місті
як найсвятковіший
і найцікавій із днів...
...і допив з філіжнки
захололу вже
каву
на ранні.
