За філіжанкою кави
з чого починається творчий процес?...
Господи! стільки відповідей на це...
починаючи від іронічних,
прикольних, комічних,
смішних, саркастичних
і аж до брутальних...
до канонічних.
як колись мені мовив
розумний один чоловік -
скільки людей є у світі,
стільки й відповідей...без ліку!
і всі будуть різні,
суперечливі і справедливі...
так міркувалось за кавою у альтанці
під шелести вітру у листі грайливі -
наче гіллям у саду
він з хмарами неба вітався,
що в танці повільні і білі
за обрій спадали сонні, зомлілі,
прозорими танули
в сині небесного моря,
сонце в якому спекотне
до змору...
але у саду
під покровом сплетених крон
затишно і прохолодно.
і манить в захмарений сон...
забуваєш про всі незавершені справи -
творчі, городні і хатні...
і не допита залишиться кава.
з чого ж починається творчий процес?... -
питаю себе...бо питання до мене.
не знаю, що мовити навіть на це...
напевне, то світло на колір зелене.
як у цьому саду,
у затишку цьому.
в якому не чути ні горя,
ні болю,
ні грому навіть грози у негоду.
не знаєш,
не бачиш гвалту
і бруду міського,
його безголової суєти...
і гамору... - ні-я-кого!
тиша і спокій, і прохолода,
чудова із леготом-вітром погода.
...і кава смачна...але тільки шкода -
не допита,
вже прохолола.
