Усе завмерло перед вибухом
І всотує вологий мед,
Щоб у пологах разом з видихом
Летіти вгору і вперед.
Цвісти, буяти, розливатися,
Духмяний прясти аромат…
У білому вінку пишатися
Вже мріє крізь повіки сад…
Ще трохи і землею чорною
Стелитимеш свої сліди.
Біжать, біжать униз порогами
Струмки солодкої води.
