У місті моєму дощ щось жебонить картато
У місті моєму дощ щось жебонить картато
скільки важливих слів знищилоце стакато?
Скільки таємних сил марили в піднебессі
щоб перестали дні бачитися гротескно?
Линуть постійно в даль згустки щоденних вражень
радість у них (печаль) незмінно чатує стражем
Ну а між тим навкруги тіні снують лякливо,
оскаженілі думки купчаться полохливо
Мріється про земне: тихі обійми липня,
коли піщаний слід щастям до п’яток липне,
сумнівів тиху гладь ледве ворушить вітер,
легке руно хмарок радість дарує світу....
Отави п’янкий аромат час примиряє й простір
Хочеться що є сили тільки кричати: просто!!!
Просто в душі твоїй лінія штрихпунктиром:
суть усього буття – щодня віднаходити диво!!!
Харків, березень, 2019
.gif "{#}")
.gif "{#}")