Загублене мiсце
Дуже гарна дівчина
У Мацківцях жила,
Червоніла калина,
І текли джерела!
Закохались у неї
Та два парубки враз,
У Оксани однієї
Серце ніби алмаз!
Відмовлялась, як можна,
Невблаганні батьки...
А Сула безбережна,
Духмяніли квітки...
І рішила Оксана,
Дать останній одвіт...
Гарна та безталанна...
Що беззахисний квіт...
І казала Оксана:
“"Хто стрибне крізь Сулу,
Цьому я наречена,
Хто стрибне крізь Сулу”!
Але хлопці зібрались,
Пред Хрестом помолились,
І один за одним
У Сулі потопились!
Небеса крижаним
Повітрям укрились!
І дівчина нещасна
В хвилі замертво впала,
Славна зіронька ясна,
Долю так вибирала!..
Бачили рибаки,
Що і до сього часу,
Бродять там парубки,
Кличуть чорноволосу…
А загублене місце
(Люди так нарекли),
Захопило три серця,
Зірки ніч обпекли!
_
(1)За мотивами народної легенди Полтавської області "Загублене місце" Записано в Мацківцях Лубенського району від Семенюти Варвари Петрівни у 2008 році.
