Загублене кохання
з рубрики / циклу «Про долю»
Загубила десь кохання,
Де його шукати,
Мовби пташечка я рання,
Та мушу страждати.
Коли сонечко ще спить,
Я уже літаю,
Чомусь серденько болить,
Де милий не знаю.
Нап’юсь ранньої води,
Та розправлю крила,
Полечу швидко туди,
Де щиро любила.
А, як сонечко зійде,
Я стану співати,
У саду, де все цвіте,
Хіба можна спати.
Вийшов з хати чоловік,
Чи його кохала,
Вже поважний в нього вік,
Довго я літала.
Загубила рокам лік,
Де вже їх шукати,
Без кохання пройшов вік,
Час не наздогнати.
м. Славута,
