Присвята випускникам
Час відлітає в простори безлікі,
Даруючи блаженну мить життя,
На день стають дорослішими діти,
А нам здається, що уже на півжиття.
Хронопис пише почерком розлогим
Історії майбутніх поколінь,
А час іде широким кроком долі,
Чогось його не охопила лінь.
Ми тихо приберем сльозу із серця,
Бо очі ваші світяться добром.
Ти, милий сину, мій не сердся,
Що й досі оповитий ти теплом.
Всміхнися, донечко, моя маленька квітко,
Тобі так личить щастя в цій порі.
На мить хоча би повернути літо,
Коли гойдалася у нашому дворі.
Ви залишаєтесь для нас маленькі діти,
Хоча вже й сорок шостого взуття.
Ловити б рибу, бігати, свистіти,
Щоб як у пісні: разом ти і я.
Отак у спогадах гортаємо альбоми,
Де плівка зберегла святую мить.
Ніколи не відчуєш втоми,
Коли дитина біля серця спить.
Ми клали ніжність й ласку у колиску,
Молитву, віру, божу благодать.
Читали вам про вовчика та лиску,
Щоб вміли потім правду обирать.
А вам попереду ще так багато треба:
Садить дерева, виростить синів,
Будинки зводить високо до неба,
Щоб Божий світ увесь ряснів.
Борщів зварити на усю родину,
Азам навчити крихітне маля.
Помада, сукня, мрії про машину,
А ще планету прибирать щодня.
Подати вчасно руку допомоги,
І слово втішне другу віднайти,
Розвіяти печалі і тривоги,
Огненну силу духу возвести.
Посіяти на Україні волю,
Шукати радість, стійкість і порив,
Мир повернути стомленому полю,
Щоб жовто-синій гордо майорів.
Бо відлітає час у простори безлікі,
Даруючи блаженну мить буття.
Ідіть же з Богом у майбутнє, діти
Достойно пронесіть свій хрест життя.
Київ, 23.06.17
