Джосенґ Кінґ Дженджонґ, Адмірал І Сун-сін

Класична Корейська Поезія: Джосенґ Кінґ Дженджонґ, 

Адмірал І Сун-сін.

Джосенґ Кінґ Дженджонґ

(15-те сторіччя)

з часу, коли я залишив імперський палац, як обурений птах, 

я волочив свою одиноку тінь поміж синіх гір.

прошу про сон щоночі, але сон не приходить:

рік за роком проминає у горі, але горе не закінчується.

спів зупинився, місяць блідий над вершинами на світанку;

кров клекотала, опавші пелюстки - червоні у весняних долинах.

коли небо глухе до пісні солов`я, 

чому ж-бо вуха сумуючого чоловіка такі чуткі?

Адмірал І Сун-сін, Сіджо

(16 сторіччя)

осіннє світло тьмяніє над морем:

дикі гуси високо пролітають у холоді повітря.

коли тривожно я кидаюся у ніч, 

місячне сяйво ловить мій лук і меч.

***

моє бажання бачити тебе

збувається лише у снах;

коли до мене ти приходиш, 

приходжу я до тебе.

то ж-бо наснімо знов

майбутню ніч, 

і вирушімо одночасно, 

аби зустрітися на нашому шляху.

переклад з корейської на англійську- Лімб Джей-ана

переклад з англійської- Івана Петришина

//www.korea.net/NewsFocus/Culture/view?articleId=123105

CША, 17.03.219