21.03.2019 01:18
Без обмежень
13 views
Rating 5 | 2 users
 © Наталка Янушевич

А ти собі тихесенько побудь...

А ти собі тихесенько побудь



Отут в кутку самотньо хоч хвилину.



Де неба видно латку голубу



І вервицю на латці журавлину.



А ти собі хоч подумки малюй...



Чи олівцем, чи вугликом, чи просто



Як хочеться, а я собі молюсь, 



Щоб у горі з`явилась неба просинь.



А ти пиши, ховаючи в халяв



Одвічний сховок, вірші-вірші-вірші.



Бо їх завжди шукатимуть, мовляв, 



Для остороги, щоб не стало гірше.



От акварель стекла собі з дощем, 



І межі пожовтілих сепій стерто.



А ти посидь тихесенько, бо ще



Не тесана тобі колиска смерті.



Ще виросте на обрії гора, 



Ще обірветься ця хвилинна втіха.



Не всім в собі носити Косарал, 



Де й журавлина вервиця затихла.

 2019



Близькі за тематикою матеріали читати в розділі:

Пропонуємо ознайомитися з наступною публікацією автора «Весна для двох (Історія про взаємини людей і дерев) / Оповідання | Наталка Янушевич». Якщо Ви пропустили, до Вашої уваги попередня публікація «Юлю, Юлечко, Юлясю / Оповідання | Наталка Янушевич».


Сподобалось? Чудово? Класно? Корисно? Нецікаво та посередньо?



Можливо Вас зацікавить:

Обговорення

Візьміть участь в обговоренні

Ваше ім`я, псевдо або @: 
Закріплений коментар
Коментар відвідувача стає доступним для ознайомлення лише з дозволу Редактора
 22.03.2019 20:38  © ... => Тетяна Чорновіл 

Дякую Вам 

 22.03.2019 14:14  Тетяна Чорновіл => © 

Чудова душевна присвята! 

Публікації автора Наталка Янушевич

Літературні авторські твори, вірші, проза на теми: кохання, любов, життя тощо