21.03.2019 09:42
18+
187
    
  4 | 4  
 © Світлана Рачинська

Візьми

Візьми

Візьми моє серце, воно мені тисне, 

Сховай його в куртку допоки те стука, 

Візьми мій будинок, назви його квітнем, 

Хай стануть парканом йому твої руки.

Де інші будівлі у сірих кольчугах, 

Немов на підбір вийшли з піни морської, 

Де лучник прогнув свою зброю у дугу

І коси у сяйві полощуть тополі, 

Де квіти ідуть під поріг просто з лісу, 

Де янголи ранком тупочуться нишком, 

Візьми моє серце, воно мені тисне, 

І ним назавжди загорни свою книжку.

Візьміть участь в обговоренні

+++ +++
  • Зберегти, як скаргу
 22.03.2019 16:55  роман-мтт => © 

Візьму... А далі? Де зберігати?
До куртки не можна - вся кров`ю стече,
Навіщо мені та квартира і хата?
Навіщо паркан, коли життя моє - степ.
В степу мої воля, буття і пригоди,
У сірих кольчугах мої вороги,
Я степом прямую, де синії води,
Де море руйнує старі береги.
Де тополям розчісує сонечко коси,
Де з високих могил сходи прямо у небо,
І янголи степу кличуть туди,
Коли хочеш - то прошу, як не хочеш - не треба.
Серце живе має битись в степу,
Вирване серце - лежати в могилі.
Не роскидуйся серцем, воно лиш одне.
На місці хай буде те серце - в людині.

 21.03.2019 14:48  Каранда Галина => © 

Рада бачити!)

 21.03.2019 12:37  Тетяна Белімова => © 

Світла дівчинко, читала б Твої рядочки і ними б п`яніла! В улюблене - назавжди ❤️❤️❤️